Крижо́піль — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Крижопільського району Вінницької області. Статус смт — з 1938 року. Розташоване за 120 км від Вінниці. Залізнична станція. Населення смт — 9238 (на 2015 рік)

Історія

Крижопіль — центр району, площа якого 0,9 тис. км², населення — 48 тис. чоловік. 45 населених пунктів підпорядковані селищній Раді і 20 сільським. У районі 16 колгоспів, 1 радгосп. Район відомий високим розвитком зернового господарства, м’ясо-молочного тваринництва, врожаями цукрових буряків. Працюють 13 промислових підприємств, 142 магазини та 40 підприємств громадського харчування. 50 шкіл, профтехучилище, музична школа, 46 клубів та будинків культури, 7 бібліотек, 61 кіноустановка. Відкрито 9 лікарень, 31 фельдшерський та фельдшерсько — акушерський пункт, 9 профілакторій, 5 колгоспних пологових будинків та тубсанаторій.

Виникнення населеного пункту та залізничної станції пов’язано з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалося влітку 1866 року. Свою назву станція дізналась від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Назва «Крижопіль», можливо, походить від географічного положення села. Саме тут пролягає кряж, що виходить за вододіл між басейнами Південного Бугу і Дністра. Слово «кряж» і «поле» утворюють «кряжопіль», що, очевидно, видозмінилось згодом у Крижопіль. З часу створення і до 1923 року Крижопіль належав до Чоботарської волості Ольгопільського повіту.

У серпні 1870 року через станцію Крижопіль почався регулярний хід поїздів. Станцію спорудили на землі поміщика Рубчинського, який скористався цим для особистого збагачення, спекулюючи земельними ділянками. Поблизу неї виникло невелике селище. Першими забудовниками його були робітники залізниці. Поселення з часом стало перевалочним торговельним пунктом. Особливо багато перевозили товарів з Крижополя до Ямполя та Сорок. У 80-х роках станція мала невелике паровозне депо, яке в 1892 році ліквідували, коли на сусідній станції Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозів.

У Крижополі 1892 року було 488 мешканців і 71 двір (населені міста Подільської губернії), а через 12 років — 690 чоловік і 123 двори. Швидке зростання пояснюється тим, що Крижопіль став важливим пунктом відвантаження цукрової сировини. В 1896 році зі станції відправили 582 тис. пудів, а через два роки — 1152 тис. пудів вантажів.

Події 1905—1907 рр. знайшли відгук і в Крижополі. 19 квітня 1905 року на станції було розповсюджено три прокламації «До залізничних робітників і службовців». На них стояли підписи: «лінійні службовці», «київські управлінські товариші», «Російська соціал-демократична робітнича партія». 16 червня 1906 року на станції відбувся мітинг, у якому взяли участь селяни навколишніх сіл і залізничники Крижополя.

Низький життєвий рівень мешканців, бруд та антисанітарія на вулицях і в житлах спричинялися до поширення інфекційних захворювань. Епідемія холери, що спалахнула в 1908 році, змусила місцеві власті прискорити будівництво нової лікарні. І все ж на медичне обслуговування витрачали мізерні кошти. В 1912 році на утримання невеликої лікарні (20 ліжок) відпустили 2 тис. крб. Наскільки незначна ця сума, видно з того, що вона майже дорівнювала річному заробітку лікаря цієї лікарні — 1.5 тис. крб. Крижопільська лікарська дільниця навіть перед першою світовою була єдиною на 20 тис. населення.

У 1898 році відкрито Крижопільське двокласне залізничне училище. Навчання було платним, тому багато робітничих родин не могли віддати дітей до школи. У 1908 році з 82 дітей дошкільного віку навчалося тільки 58.

Під час Першої світової війни Крижопіль перебував у прифронтовій смузі. Звідси на фронт вирушали військові частини, йшли зброя, продовольство, паливо, тощо. В січні 1917 року поліцейські власті заарештували й погнали рити окопи за вияв антивоєнних настроїв працівників телеграфу. У жовтні солдати розквартированого в Крижополі 287–го піхотного полку зібрались на мітинг, щоб заявити про свою відому йти на фронт.

У січні 1918 року тут було встановлено радянську владу. На початку березня сюди вдерлися австро-німецькі солдати. Після них владу у місті захопили петлюрівці.

У березні 1923 року Крижопіль став центром району, до складу якого входили 13 сільрад.

Електроенергію для підприємств Крижополя в 30-і роки виробляли 3 невеликі електростанції. Одна з них давала струм з 1923 року. Дві інші електростанції стали до ладу 1935 року.

Перед війною в Крижополі було 6 промартілей, які займалися пошиттям і ремонтом взуття, пошиттям і фарбуванням одягу, виготовленням лозових виробів, мила, безалкогольних напоїв. В 1958 році в цих промартілях трудилося 363 чоловіка. Лише в артілі «Червона робітниця», що випускала вироби з лози й соломи, працювало 105 робітників. В селищі було 3 клуби, 3 бібліотеки, працювала середня школа.

Нацистські війська захопили Крижопіль 22 липня 1941 року. 17 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Крижопіль.

Освіта

У селищі розташоване ПТУ та дві середні загальноосвітні школи I—III ступенів.

Відомі люди

Садово-паркове мистецтво

В 70-і рр. XIX ст. при станції було створено дендрарій. Статусу пам’ятки садово-паркового мистецтва Крижопільський дендрарій не мав, територія пішла під забудову. Зокрема, було знищено тис ягідний віком понад 200 р. (найстаріший в області)